Previous Entry Share Next Entry
Ізяслав
Kulupa
kulupa
Оригинал взят у neo7777vitaha в Ізяслав
Містечко Ізяслав,історичний центр Заславщини, постав із поєднання двох міст: Старого Заслава (перша згадка 1390 р.) і Нового Заслава (перша згадка 1579 р.).Місто під назвою Заслав вперше згадано у привілеї наданому князеві Ф.Д. Острозькому королем польським Владиславом ІІ Яґайлом і великим князем литовським Вітовтом у 1386 р.
Значні матеріальні і людські втрати на Волині спричинив несподіваний напад Заволзької орди у 1491 р., розбитої під заславськими мурами кн. С. Гольшанським. Іншого разу в 1534 р., під стінами міста козацький гетьман В. Хмельницький розгромив багатотисячну татарську орду, яка щойно переправилася через р. Горинь .
5. Ізяслав (3)5. Ізяслав (15)
5. Ізяслав (52)5. Ізяслав (53)
Костел Св.Йосифа і "ТАНК"

Костел Святого Йосипа та монастир отців Лазаритів

 У другій пол. XIV ст. Ізяслав стає власністю Литви, а після Люблінської унії 1569 р. – Речі Посполитої. Великі спустошення вчинили вони на околицях Ізяслава у 1618 р.
Костел(1747-1755).Фасад

Комплекс

 Після Брестської унії місто переходить до рук князів Заславських (гілка родини Острозьких),а згодом до родини Сангушків.
Фото

Комплекс споруд пожежного депо (20ст.)

В 1726 р.у П.К.Санґушка зародилася ідея побудови  монастиря отців Лазаритів ,проте будівельні роботи почалися лише у вересні 1747 р. Закладено фундаменти під костел, викопано крипти і льохи.На межі 1748-1749 рр. розпочато спорудження монастирського корпусу.
Напр. 1760-х рр. поблизу монастиря було зведено ряд господарських будівель: амбар, возівню і стайні, хатинку садівника. В 1775 р. додалися броварня і шпиталь.
При костелі діяли два братства: Серця Ісусового та Найсвятішої Трійці і три каплиці.
Будівля монастиря Лазаритів

Південний фасад монастирської будівлі

В 1819 р. частина монастиря секуляризована на користь російських урядових установ: земського суду, повітового архіву і канцелярії, в іншій містилася парафіяльна школа, архів  Санґушків, кухня, столярна майстерня, монастирська прокура,отцівські помешкання,бібліотека та ін.
Після ліквідації монастиря(1842 р.) лазарити продовжують й надалі опікуватися парафією Святого Йосипа.
Брама + палац Заславських + місток

Міжпалацові брами та галерея з аркадами

У приміщеннях колишнього монастиря оо. Лазаритів розмістилося поліцейське управління,а пізніше там влаштували гуртожиток Червоної армії.Споруда зазнала суттєвих змін.
У 1934 р. заборонено діяльність парафії, а  будівлю костелу Святого Йосипа перетворено на склад для військових потреб.Костел було піддано розграбуванню і знищенню.
Руїни палацу Сангушків

Північно-західний ріг палацу князів Заславських

У 1991 р.святиню повернено вірянам парафії Святого Йосипа. У колишньому монастирі тепер розмістилася Дитяча школа мистецтв,представництво Пенсійного фонду України та КП «Ізяславський районний медіа-центр».Внутрішнє подвір'я монастиря не використовується.
25 липня 2006 р. під час свого візиту до України костел відвідали прямий нащадок князів Санґушків Павло Санґушко з матір'ю.
Внутрішній двір та руїни

Галерея

 Одразу навпроти костелу Св.Йосифа розкинулись мальовничі руїни палацово-замкового комплексу князів Заславських-Сангушків.
Новозаславський замок - архітектурний комплекс др.пол.16 - поч.18 ст., розташований в осерді Нового Заслава, на мисі при впадінні р.Понори до р.Горині. Найстаріший опис замку з 1637 р., як і наступні 1645 і 1700 рр.свідчать про неоднорідність його забудови в різні періоди історії.
Арочні склепіння

Вид від палацу

В 1637 р. замок складався з мурованої в'їзної брами і палацу. Довкола палацу розташовувалася бастіонна система земляних валів і веж.
В'їзд до палацу був від міста через міст брукований, велику муровану вежу-браму, що вже не мала накриття.З трьох сторін замок був оточений оборонною системою земляних валів, частково обмурованих, мав дві муровані вежі зі стрільницями і бастіон. З четвертої сторони був захищений лише дерев'яним частоколом.
Княжий комплекс

Палац Сангушків (1754-1770рр.).Вид на центральний ризаліт

В 1720-30 рр. здійснено реконструкцію замку, власником якого на той час був П.К. Санґушко. Остаточно роботи завершено в 1745 р.Новозаславський замок став частиною нового архітектурного комплексу після побудови у 1754–1770 рр. палацу князів Санґушків.
Фото

Руїни

Руїни-2

Ініціаторкою зведення нового палацу, що в подальшому отримає ім'я палацу Санґушків, на обширі Новозаславського замку виступила вдова по князю Барбара Санґушкова.
Протягом 1754–1755 рр. було підготовлено будівельні матеріали,стіни палацу вимурувано до 1759 р., тоді ж покрито дах черепицею.
Роботи над палацом завершено в 1765 -1770 рр. під керівництвом підскарбія заславського Ю. Марковського.
Палац Сангушків

Парковий фасад палацу Сангушків

По смерті князя П.К.Санґушка (1840р.) вже ніхто з власників постійно не мешкав у палаці. Лише час до часу в ньому відбувалися концерти і театральні вистави.
У 1860-х рр. до палацу добудовано другий ярус східних і західних ризалітів, у яких влаштовано аркові віконні прорізи.
Після придушення Січневого повстання, участь у якому взяли всі службовці приватних маєтків Заслава майно князів Санґушків опинилося у центрі російських домагань.
На поч. 1870-х рр. князь Роман Даміан Санґушко, перший і останній ординат заславський, був змушений продати свою заславську резиденцію російській владі.
Вже під кінець 19 ст. був розроблений проект переоблаштування палацу під казарму, в якій мали розміститися помешкання, їдальня тощо для офіцерів російського війська.
Фото

Центр

Під час Першої світової війни палац не постраждав. Росіяни й надалі використовували приміщення комплексу під військові потреби.
За часів Перших визвольних змагань у будівлі палацу дислокувався штаб корпусу Січових Стрільців Армії УНР під командуванням Є. Коновальця, 1919 р. захоплений і знищений «червоними козаками» під командуванням В. Примакова.
У 1944 р. внаслідок артобстрілу Червоною армією і спричиненої ним пожежі палац суттєво ушкоджений. Пізніше, після незначного ремонту палац Заславських і Новозаславський замок  призначено на гуртожиток і військові склади 88 полку радянської армії.На поч. 1980-х рр. радянські військовики остаточно припинили використання комплексу.
Центр-2

Річка Горинь

Наступним цікавим об*єктом Ізяслава є костел святого Михайла та монастир ордену отців бернардинів.
Про будівництво монастиря і при ньому костелу відомостей не збереглося. Загалом будівництво комплексу тривало до 1630 р., відколи споруда монастиря була включена до міської оборонної системи Старого Заслава з півночі. Саме тим періодом слід датувати збережений до наших днів західний фасад будівлі монастиря з аттиком і бароковими фронтонами.
Тим часом козацтво,захопивши місто, пограбувало і поруйнувало монастир, який в жалюгідному стані проіснував наступні майже 80 років.
Верби над водою

Вид на Бернардинський монастир

Стараннями П.К.Санґушка у 1727 р. почалося відродження монастиря, яке тривало в кілька етапів:
- «першу реконструкцію» (1753–1754рр.), протягом якої будівля монастиря зазнала суттєвих змін, костел наново перекрито;
-«другу реконструкцію» (1759–1775рр.), за час якої відбувся поточний ремонт монастиря,нави і покої отримали розмаїте мистецьке опорядження.
-«третя реконструкція»(1778–1780 рр.) В 1782 році придбано нові дзвони. Останні зафіксовані в джерелах вдосконалення відносяться до 1789 р.
При монастирі діяли каплиці святих Анни, Антонія і Франциска.
Братська могила радянських воїнів і партизан (1984р.)

Міст-дамба(1943р.) через р.Горинь

На поч. XX ст. заславський монастир оо. Бернардинів де-юре був єдиним діючим монастирем ордену в межах Литовсько-Руської провінції, хоча де-факто не існував.Монастир використовувався для пенітенціарних цілей. Сюди за згодою дієцезіальної влади засилалися католицькі священики для спокутування або відпочинку на старості. Останній заславський монах-бернардин помер у 1910 р.
" Пливе човен,води повен..."

Комплекс бернардинського монастиря / в*язниця

У 1918р й від 1920 р. будівлі монастиря використовуються як в'язниця.
У 1930 р. монастир оо. Бернардинів оглянула комісія Волинського державного науково-дослідного музею,на той час в келіях монастиря розташовувася будинок примусових робіт. Жодної вежі довкола монастиря тоді вже не існувало (станом на 1926 р. їх нараховувалося три),багато з речей з монастиря були забрані до музеїв Шепетівки і Києва..
Останній бернардин залишив місто у 1932 р., попередньо організувавши вивіз до Польщі архіву й бібліотеки монастиря.
Церква Різдва Христового-відбудована на місці втраченої святині

Фото

Постановою РМ УРСР 1963 р. комплекс пам'яток («костел бернардинів, келії, мури з брамою та баштами»), розташованих на території ізяславської в'язниці, узято під охорону держави,але перебування пам'ятки у посіданні установи пенітенціарної системи унеможливлює проведення інвентаризації її нинішнього стану чи наукових досліджень.
У 1972 р.під час земляних робіт на території колишнього монастиря було знайдено скарб, який складався з церковного начиння: золотих чаш, срібних таць, медальйонів, підвісок, золотих ланцюжків, хрестів з коштовним камінням. Згодом скарб вивезений до столиці  Москви.
Храм УПЦ МП.Фасад

Храм Св.Івана Хрестителя

Через жахливі умови утримання установа української пенітенціарної системи Замкова виправна колонія № 58 (назви у кримінальному світі: Монастир, Білий лебідь) перманентно згадується у правозахисному і медійному дискурсах. Йдеться про те, що в пивницях колишнього монастиря облаштовано карцер і 64 одиночні камери, а також 62 камери в колишніх стайнях, де створено несумісні зі здоров'ям та життям умови утримання.
Після скасування в Україні смертної кари в ЗВК № 58 створено сектор для тримання понад ста довічників.
Костел.Фасад

Інтер*єр

 Прямуємо далі і наближаємось ще до однієї пам*ятки,а точніше-її залишків.
Храм Святого Івана Хрестителя, Заславська катедра, костел Святого Івана Хрестителя, фара, Собор Святого Володимира - найдавніша християнська культова споруда міста Заслава на Волині,заснована (початок зведення 24 червня 1599 р.) князем Я. Заславським  і його дружиною княжною О. Санґушківною.
Історія існування споруди досить важка : у 1643 р. церкву пошкоджує пожежа, через декілька років її громлять війська повсталих козаків. Богослужіння відновлюються тільки після ремонту 1720-1723 рр.
Храм та водонапірна

Свято-Михайлівська церква

У 1929 р.костел закрили на три роки.,після чого катедру було перетворено на «Музей релігії та атеїзму», офіційно - Ізяславський краєзнавчий музей.
В часі Другої світової війни (1941-1943 рр.) при храмі діяла парафія УАПЦ. З поверненням радянців в стінах катедри 1944-1950 рр. поновлено діяльність музею, згодом приміщення храму передано Ізяславській машинно-тракторній станції.Вежу храму перетворено на водонапірну башту, як наслідок костьол почав розколюватися.
 У 1960-х роках завалився церковний дах,а в
1986 р. внаслідок підпалу було знищено шатро на вежі храму.
Навесні 2015 р. місцевими волонтерами розпочато розчистку костелу від будівельного і побутового сміття.
Храм.Профіль

?

Log in

No account? Create an account